Ризик зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) значно відрізняється залежно від типу впливу. Однак існують ефективні стратегії профілактики, які роблять ВІЛ інфекцією, якій можна запобігти. У цій статті детальніше розглядаються ризики, пов’язані з різними типами впливу, і описуються способи захисту себе та інших.
Рівні ризику залежно від типу впливу
Анальний секс: Пасивний анальний секс без презерватива несе в собі найвищий ризик передачі, за оцінками, 0,5-1,4% за контакт – приблизно 1 із 70-140 статевих контактів. Активний партнер стикається з меншим ризиком (менше 0,1%), хоча все ще можлива передача через рідини організму або виразки.
Вагінальний секс: Ризик пасивного вагінального статевого акту становить 0,08%, тоді як активний вагінальний статевий акт несе ризик 0,04%. Жінки становлять 18% нових ВІЛ-інфікованих, часто заражаючись під час незахищеного сексу з інфікованим партнером-чоловіком.
Оральний секс: Ризик передачі ВІЛ через оральний секс низький, якщо немає крові (наприклад, від кровоточивих ясен або відкритих виразок). Еякуляція в рот партнера за таких умов теоретично може призвести до передачі вірусу.
Спільне використання голок: Вживання ін’єкційних наркотиків за допомогою спільних голок, шприців або іншого обладнання становить ризик 0,6%. Це стосується вживання наркотиків, ін’єкцій стероїдів, пірсингу та татуювань — будь-якої діяльності, яка передбачає загальний контакт з кров’ю. ВІЛ може виживати у використаних голках до 42 днів за певних умов.
Інші джерела: Теоретично ВІЛ може передаватися рідко, але через переливання крові (хоча це практично не існує в розвинених країнах), укуси або спільне використання секс-іграшок. Вертикальна передача (від матері до дитини) можлива під час вагітності або пологів, але її можна зменшити до менш ніж 1% за допомогою лікування.
Ефективні методи профілактики
Є кілька перевірених методів, які можуть значно знизити ризик передачі ВІЛ:
- Передопераційна профілактика (PrEP): Пероральний або ін’єкційний PrEP знижує ризик зараження ВІЛ-інфекцією, що передається статевим шляхом, приблизно на 99%, а ризик, пов’язаний з ін’єкціями, — більш ніж на 74%.
- Постконтактна профілактика (PEP): Екстрене лікування, прийняте протягом 72 годин після контакту, може зменшити ймовірність інфікування. Його слід розпочинати якнайшвидше, в ідеалі протягом 24–36 годин, і приймати протягом 28 днів.
- Антиретровірусна терапія (АРТ): Люди з ВІЛ, які підтримують невизначене вірусне навантаження на АРТ, не передають вірус статевим шляхом.
- Презервативи: Послідовне та правильне використання знижує ризик передачі.
- Стерильне обладнання: Використання стерильних голок і шприців запобігає поширенню ВІЛ серед споживачів наркотиків.
- Тестування на ІПСШ: Неліковані інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), можуть збільшити ризик передачі ВІЛ до 8 разів.
Що робити в разі опромінення
Якщо ви підозрюєте, що заразилися ВІЛ, негайно зверніться за медичною допомогою. ПКП є найефективнішим, якщо почати його рано.
Висновок
Імовірність зараження ВІЛ дуже різна, при цьому найбільший ризик становить незахищений анальний секс. Розуміючи ці ризики та використовуючи доступні методи профілактики, ви можете значно зменшити свої шанси отримати або розповсюдити ВІЛ. Своєчасне обстеження, лікування та послідовні заходи профілактики мають вирішальне значення для захисту вашого здоров’я та здоров’я оточуючих.
