Десятиліттями діагноз «хвороба Хантінгтона» означав змиритися з невблаганним занепадом. Зараз нові генетичні методи лікування змінюють цю точку зору, натякаючи на те, що можливо не тільки передбачити початок хвороби, але й уповільнити її прогресування — навіть після появи симптомів. Це глибока зміна, яка приносить справжню надію там, де раніше надії майже не було або взагалі не було.
Біологія хвороби Гентінгтона
Хвороба Хантінгтона — це рідкісне спадкове захворювання, яке прогресивно пошкоджує нервові клітини мозку. Корінь проблеми в мутації гена gentintin. Ця мутація створює аномально довгі повтори сегментів ДНК, в результаті чого утворюється токсичний білок Гантінгтин. З часом цей білок накопичується, отруюючи клітини мозку та викликаючи незворотні неврологічні пошкодження.
Захворювання має аутосомно-домінантний тип успадкування: кожна дитина ураженого батька має 50% шансів успадкувати ген. Це створює особливо тривожну ситуацію для сімей, оскільки вони стикаються з перспективою спостерігати за прогресуванням хвороби через покоління, знаючи, що молодші родичі мають такий же ризик. Історично лікування було зосереджено на управлінні симптомами, а не на усуненні основної генетичної причини.
Нові генетичні підходи: поворотний момент
Сучасні дослідження зосереджені на втручаннях на генетичному рівні. Лідером є одноразова експериментальна генна терапія AMT-130, яка доставляє нові інструкції безпосередньо в мозок, щоб знизити рівень токсичного білка хантингтина. Інші методи лікування зосереджені на виправленні дефектної ДНК або посиленні природних механізмів відновлення ДНК в організмі. Головне – атакувати корінь хвороби до того, як станеться незворотна шкода.
Генна терапія є найбільш ефективною, коли її використовують на ранніх стадіях, до поширеної втрати нейронів. Хвороба Гентінгтона прогресує повільно, при цьому пошкодження клітин починається за роки до того, як з’являться видимі рухові симптоми, такі як неконтрольовані рухи. Цей тривалий «тихий» період робить її ідеальним кандидатом для раннього втручання.
Результати останніх досліджень демонструють повільніше прогресування
Недавнє клінічне випробування вивчало ефект одноразової дози генної терапії у дорослих із помірною хворобою Гентінгтона. Учасники отримали лікування, спрямоване на зменшення вироблення мутантного білка Гантінгтіна за допомогою нешкідливого модифікованого вірусу за допомогою хірургічної процедури.
Попередні дані показують, що побічні ефекти процедури можна порівняти зі стандартною операцією на головному мозку, і поки не виявлено жодних довгострокових проблем безпеки. Протягом трьох років ті, хто отримував вищу дозу терапії, спостерігали повільніше зниження рухової функції та повсякденної діяльності порівняно з контрольною групою. Це означає, що люди можуть краще контролювати свої рухи протягом кількох років. Для сімей це означає більше часу, проведеного зі своїми близькими, незалежного життя та повної участі в житті.
Шлях вперед: від неминучості до впливу
Безпосередня мета полягає не в тому, щоб повністю усунути генетичний ризик — це досягнення, яке виходить за рамки сучасних можливостей і пов’язане з проблемами безпеки. Натомість вчені прагнуть відстрочити, пом’якшити або частково контролювати прогресування захворювання. Таке лікування, як AMT-130, є недосконалим, але багатообіцяючим кроком у цьому напрямку, демонструючи, що навіть давні генетичні захворювання можна змінити.
Цей перехід від неминучого зниження до потенційного впливу на прогресування хвороби може бути найважливішим проривом із усіх. Хвороба Гентінгтона поки що не виліковується, але майбутнє для тих, хто є носіями мутації, очевидно, яскравіше, ніж будь-коли раніше.
